Постанова КЦС ВП від 15.11.2018 року

Друк

Пошук

252

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Історія справи

Державний герб України

Постанова

Іменем України

15 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 191/1971/15-ц

провадження № 61-18254св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Зайцівська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області,

третя особа - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2017 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Максюти Ж. І.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Зайцівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_5, про визнання недійсним рішення сільської ради про вилучення земельної ділянки, визнання недійсним рішення сільської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07 серпня 2001 року він є спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_6 До складу спадщини входить домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке розташоване на земельній ділянці площею 0, 20 га. У зв'язку з тим, що він мешкає у м. Павлограді та через брак коштів тривалий час не оформлював спадщину, а частину ділянки надав у користування під город сусідам, для чого у 2010 році звернувся із заявою до працівників селищної ради, щоб частину земельної ділянки передали у тимчасове користування під город ОСОБА_5 до того часу коли він зможе оформити спадщину. З метою отримання права власності на будинок та приватизації земельної ділянки під будинком, він звернувся із заявою до Зайцівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області та отримав відповідь від 19 грудня 2014 року, що ця земельна ділянка вилучена за його заявою. 24 січня 2015 року він повторно звернувся до відповідача щодо отримання витягу з рішення 9 сесії Зайцівської селищної ради від 21 лютого 1997 року, згідно з яким земельна ділянка, площею 0,20 га закріплена за домоволодінням по АДРЕСА_1 та була передана його матері у приватну власність під будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд із подальшим правом оформлення державного акту на землю, але отримав відповідь, що його мати не мала права включати земельну ділянку до заповіту. Також йому відмовлено у видачі будь-яких документів щодо вилучення земельної ділянки. Вважає, що він є власником домоволодіння по АДРЕСА_1на підставі заповіту від 07 серпня 2001 року, однак право власності на будинок виникло з моменту державної реєстрації майна, а саме 26 лютого 2015 року, на час прийняття відповідачем оскаржуваних рішень він не мав права на розпорядження спадковим майном, а тому його заява від 09 лютого 2010 року про вилучення земельної ділянки не є чинною.

Посилаючись на викладене, позивач, з урахуванням уточнених вимог, просив визнати недійсним рішення 31 сесії Зайцівської сільської ради п'ятого скликання від 19 березня 2010 року № 357-31/V про вилучення земельних ділянок раніше наданих у користування громадян, рішення від 19 березня 2010 року № 358-31/V про надання дозволу на виготовлення техничної документації із землеустрою щодо надання документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам, в частині щодо вилучення та надання дозволу відносно земельної ділянки розміром 0,19 га за адресою: АДРЕСА_1 і передачі її ОСОБА_5 Визнати недійсним рішення 33 сесії Зайцівської сільської ради шостого скликання від 22 жовтня 2015 року № 349-33/VІ щодо внесення змін до рішення сесії від 19 березня 2010 року № 358-3/ V «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян», а саме надати земельну ділянку ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним рішення 31 сесії Зайцівської сільської ради п'ятого скликання від 19 березня 2010 року № 357-31/V про вилучення земельних ділянок раніше наданих у користування громадянам, про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою відносно земельної ділянки розміром 0,19 га за адресою: АДРЕСА_1 і передачі її ОСОБА_5 Визнано недійсним рішення 33 сесії Зайцівської сільської ради шостого скликання від 22 жовтня 2015 року № 349-33/VІ щодо внесення змін до рішення сесії від 19 березня 2010 року №358-31/V «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо складання документів що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян», а саме надати земельну ділянку громадянці ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1». Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 у порядку статті 120 ЗК України набув право користування земельною ділянкою площею 0,20 га за адресою АДРЕСА_1, оскільки набув право власності на домоволодіння за вказаною адресою в порядку спадкування і вказана площа земельної ділянки зазначена в свідоцтві про право на спадщину, виданим державним нотаріусом Другої державної синельниківської нотаріальної контори 07 серпня 2001 року, тобто до 01 січня 2002 року, до набрання чинності ЗК України. Право на спадщину позивачем отримане 07 серпня 2001 року, відповідно до статей 548, 560 ЦК Української РСР, тобто до набрання чинності ЦК України з 01 січня 2004 року. ЦК Української РСР не передбачав обов'язку власника нерухомого майна, в тому числі і спадкоємця, зареєструвати право власності, а диспозицією статті 334 ЦК України врегульовані підстави виникнення права власності за договором, тому не можуть бути в повній мірі застосовані до правовідносин, які виникли внаслідок спадкування.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4

Апеляційний суд скасовуючи рішення місцевого суду виходив із того, що ОСОБА_4 отримавши спадщину написав заяву на ім'я голови Зайцівської сільської ради в якій просив вилучити з його користування земельну ділянку площею 0,19 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що свідчить про відсутність в діях Зайцівської сільської ради з вилучення та подальшої передачі спірної земельної ділянки будь-яких порушень.

У червні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2017 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове про задоволення його позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Крім того, висновок суду про те, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 зруйнований, не відповідає дійсності, оскільки відповідно до інформації МБТІ зруйнованими є господарські будівлі. У рішенні Зайцівської сільської ради п'ятого скликання від 19 березня 2010 року № 357-31/V про вилучення земельних ділянок нічого не сказано про передачу у його користування земельної ділянки. Суд не звернув уваги на порядок вилучення частини земельної ділянки розміром 0,19 га, та передачі її ОСОБА_5 з цільовим призначенням для ведення спочатку селянського господарства, а в подальшому змінивши під будівництво та обслуговування житлового будинку, який проведено відповідачем з грубими порушеннями законодавства. Вилучена земельна ділянка передана ОСОБА_5 без виготовлення і затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 липня 2017 року відкрито провадження у справі та надано строк для подання заперечення на касаційну скаргу.

У вересні 2017 року від Зайцівської сільської ради на адресу суду надійшло заперечення на касаційну скаргу, згідно з якими заявником пропущений строк на подання касаційної скарги. Рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, оскільки позивач скористався наданим йому законом правом відмовитися від користування земельною ділянкою.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ указану справупередано до Верховного Суду.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 06 серпня 2001 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1належав ОСОБА_7За житловим будинком закріплена земельна ділянка розміром 0,20 га, згідно з рішенням 9 сесії Зайцівської сільської ради від 21 лютого 1997 року № 63.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

13 лютого 1975 року ОСОБА_7 склав заповіт яким заповідав усе своє майно своїй дружині ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Зайцівської сільської ради ОСОБА_6 проживала та була прописана по АДРЕСА_1 з 1974 року по день своєї смерті.

Таким чином ОСОБА_6 фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_7, але не оформила правовстановлюючі документи на майно.

28 січня 2000 року ОСОБА_6 склала заповіт, яким усе належне їй майно заповіла ОСОБА_4, а саме: житловий будинок, розташований на земельній ділянці площею 0, 20 га по АДРЕСА_1, земельного паю розміром 6, 53 га та грошових внесків.

09 лютого 2010 року ОСОБА_4 на ім'я голови Зайцівської сільської ради подав заяву в якій просив вилучити з його користування земельну ділянку площею 0,19 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1.

Рішенням 31 сесії Зайцівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області п'ятого скликання від 19 березня 2010 року № 357-31/V про вилучення земельних ділянок раніше наданих у користування громадян, вилучено земельну раніше надану у користування ОСОБА_4, для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, за його заявою.

Рішенням 31 сесії Зайцівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області п'ятого скликання від 19 березня 2010 року № 358-31/V земельна ділянка площею 0,19 га за адресою: АДРЕСА_1передана ОСОБА_5

Рішенням 33 сесії Зайцівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області шостого скликання від 22 жовтня 2015 року № 349-33/VІ за заявою ОСОБА_5 внесені зміни до рішення 31 сесії Зайцівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області п'ятого скликання від 19 березня 2010 року № 358-31/V «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян», а саме: надати земельну ділянку ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_4 вказував на те, що сільська рада не мала права вилучати в нього земельну ділянку, оскільки на день прийняття прийнятих відповідачем рішень він не мав права розпоряджатися земельною ділянкою.

Згідно із частинами першою та п'ятою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини другої статті 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

За умовами частини другої статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні положення містяться у статті 377 ЦК України.

Аналіз змісту наведених норм статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 142 ЗК України, в редакції від 02 лютого 2010 року, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4, оскільки Зайцівська сільська рада, приймаючи рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_4, врахувала положення частини третьої статті 142 ЗК України щодо встановленого законодавством порядку припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок добровільної відмови землекористувача, зокрема наявності правових підстав для прийняття такого рішення з урахуванням юридичного статусу землекористувача, положень його правовстановлюючих документів.

Установивши, що ОСОБА_4 є таким, що на підставі заяви про прийняття спадщини, успадкував від ОСОБА_6 її право користування земельною ділянкою, та у порядку визначеному ЗК України добровільно відмовився від права користування нею, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у діях сільської ради порушення вимог земельного законодавства.

Безпідставними є твердження заявника про те, що його відмова від користування земельною ділянкою є нікчемною в силу того, що він став власником будинковолодіння лише після його державної реєстрації, оскільки до позивача за заповітом та на підставі статті 120 ЗК України перейшло право користування земельною ділянкою, а, отже, оскільки вона належить на праві власності сільській раді, є неприватизованою, то за волевиявленням позивача, що викладене у його заяві, він мав право відмовитися від права користування цією земельною ділянкою.

Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Розглядаючи зазначений позов, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик